Розділ VI. Івано-Франківська єпархія у 1957 – 1988 рр.

Після смерті архиєп. Антонія (Пельвецького), осиротіла Станіславсько-Коломийська єпархія потребувала якнайскорішого вирішення питання правонаступника покійного Владики Антонія. Так промислом Божим до архіпастирського служіння на Станіславську кафедру було покликано  протоієрея Йосифа Савраша, настоятеля Св. Михайлівського храму м. Снятина, благочинного Снятинського району.

Згідно рішення Священного Синоду РПЦ від 17 червня 1957 року осиротілу Станіславсько-Коломийську єпархію, після постригу та єпископської хіротонії, мав очолити саме о. Йосиф Савраш. В Печерському храмі Києво-Печерської Лаври 2 серпня цього ж року, прот. Йосиф прийняв чернецтво з іменем  на честь преподобного Йосифа Печерського, а 4 серпня у Св. Володимирському кафедральному соборі м. Києва відбулася  його єпископська хіротонія.

Вступивши на кафедру, єп. Йосиф з великим ентузіазмом взявся до вирішення усіх поточних справ. Владика всеціло віддав себе справі свого попередника архієп. Антонія, по розбудові єпархії.

На час архіпастирського служіння  Владики Йосифа припав чи не найважливіший період життя Православної Церкви як в Радянському Союзі в цілому, так і Станіславсько-Коломийської єпархії зокрема. Незважаючи  ні на які перешкоди, преосвященнійший єп. Йосиф проводить візитацію парафій своєї єпархії, де проводить місіонерську роботу. Так, за 1959 рік єп. Йосиф 12 разів виїжджав на Престольні свята в різні храми міст і сіл єпархії, де звершував  Богослужіння і обов’язково виголошував проповіді.

Раз на рік відбувався з’їзд отців Благочинних.

З благословення Владики Йосифа було утворено Місіонерський комітет.
В той же час велася робота місцевого уповноваженого по стриманню діяльності єп. Йосифа. Так у своєму листі до республіканського уповноваженого, уповноважений по Станіславській області Бібік П. зазначив: “Також проводиться робота по стриманню діяльності єпископа Йосифа, який би не активізував діяльність духовенства і Церкви. Під різними причинами йому не рекомендувалося виїжджати на парафії, а також зменшити кількість архієрейських служб в соборі та інших церквах. Все це зменшує активність духовенства та віруючих”.

Владика не дивлячись ні на що продовжував свою архіпастирську діяльність, виїжджаючи на парафії, проводячи Богослужіння  в кафедральному соборі як звичайно. В 1965 році Предстоятель РПЦ Патріарх Олексій (Сіманський) високо оцінив святительську працю Владики Йосифа. Згідно Постанови Священного Синоду від 5 лютого 1965 року єпископ Івано-Франківський і Коломийський Йосиф (Савраш) був возведений в сан Архиєпископа.
Всі подальші роки Владика Йосиф проводив своє архіпастирське служіння, не жаліючи  сил та здоров’я. За свою діяльність архієп. Йосиф неодноразово мав розмову з місцевими уповноваженими, які  всякими методами намагалися зменшити вплив “церковників” на людей. Так, в характеристиці на Архиєпископа Йосифа (Савраша), уповноважений по Івано-Франківській області Ліченко В. написав: “З архівних матеріалів преси відомо, що Йосиф Савраш, в свій час надавав послуги українським націоналістам. Наприклад, в статті газети “Українське слово № 8 від 1934 року, під заголовком “Їх пам’ять не забутня”, повідомлялось, про посвячення могили на честь загибелі борців за волю України. В числі інших, виступив і Йосиф, який сказав промову націоналістичного характеру. В цій статті Йосиф характеризувався як “Справедливий український священик, який відчуває біль  і велич української нації”. В розмові архієп. Йосифа з уповноваженим В. Ліченком, яка відбулася 26 жовтня 1981 року, уповноважений зазначив: “Йосиф Михайлович, ваша діяльність в нашій області не заслуговує на позитивну характеристику, я хочу щоб ви це знали”. Звичайно, що “позитивної” характеристики Владика Йосиф не міг заслужити у безбожної влади, будучи добрим пастирем увіреної йому пастви.
Наприкінці 1981 року Владика Йосиф здійснив візитацію по парафіях єпархії. В листопаді відвідав Рогатинське і Тлумацьке благочиння. В грудні – Снятинське благочиння.  На початку 1982 року Архиєпископа Йосифа за рішенням Священного Синоду було відправлено за штат на покій. Великих зусиль приклав до цієї справи Апарат уповноваженого. Видно, що у Владики Йосифа не було ніяких заслуг  перед владою, щоб бути на кафедрі до смерті.

Рішенням Святійшого Патріарха Пімена і Священного Синоду від 12 жовтня 1982 року на Івано-Франківсько-Коломийську єпархію призначено Архиєпископа Уманського Макарія (Свистуна). Молодий і енергійний Владика Макарій  з перших днів перебування на новій кафедрі поринув у працю.

Владика Макарій своїми манерами, способом спілкування, своєю культурою і в той же час простотою зачарував усіх, від парафіян і священиків до людей часом далеких від церкви.

В неділю, 21 жовтня 1982 р., архієп. Макарій відслужив свою першу Божественну Літургію в Кафедральному соборі м.Івано-Франківська. На відправу зібралася велика кількість віруючих не тільки з обласного центру, але й з навколишніх сіл. Після Літургії Владика виголосив змістовну проповідь.

Все подальше архіпастирське служіння архієп. Макарій  на Івано-Франківській кафедрі провадив з великою відповідальністю. Кожний місяць Владика виїжджав з візитаціями парафій того  чи іншого благочиння, велику увагу звертав на рівень знань духовенства, сам виголошував змістовні проповіді, привчаючи до цього і  священиків.

На час архієрейського служіння владики Макарія в Івано-Франківській єпархії припала велична дата святкування 1000–ліття Хрещення Руси-України.

На ювілейному Соборі з нагоди цієї дати, який відбувся в Москві 6-9 червня 1988 року, з Івано-Франківської єпархії були присутні два делегати: архієп. Макарій (Свистун) та прот. Димитрій Садов’як.

Святкування 1000-ліття  Хрещення Русі-України в Івано-Франківській єпархії розпочалося 7 липня в кафедральному соборі з архієрейської Божественної Літургії, у співслужінні всіх оо. Благочинних, і за присутністю священиків єпархії, при великому зібранні віруючих. Святкування продовжувалось по всіх парафіях єпархії до кінця року. Владика Макарій відвідав усі благочиння, де його зустрічала велика кількість вірних.

На 1 січня 1981 року на реєстрації стояло 355 релігійних громад.

Станом на 1 січня 1982 року в області стояло на реєстрації 352 релігійні громади.
В 1984 році у зв’язку з підготовкою Єпархіального управління до святкування 1000-ліття Хрещення Русі-України, облвиконкомом і апаратом уповноваженого Ради, були розроблені заходи по недопущенню відкриття храмів.  З метою ліквідації зібрань віруючих для моління в недіючих церквах і написання заяв про їх відкриття, у  зв’язку з наближенням ювілею, в області за 1982-1983 рр. та 10 місяців 1984 року знесено 120 храмів, знято з реєстрації 14 релігійних громад. Віруючі в діючих храмах проводили підготовчі роботи до святкування ювілею. Розпочались ремонти храмів як в середині так і з зовні. Цього ж року була розпочата реставрація кафедрального собору, на яку виділено було значну суму з єпархіального управління.

Станом на 1 січня 1987 року по області стояло на реєстрації 334 церкви, фактично з них діяло 330.