Розділ ІІІ. Галицько-львівські православні намісники

На початку XV ст. всі адміністративні справи в Галицькій єпархії вирішував намісник, який призначався з благословення Київського митрополита. Першим Крилоським намісником був Ігнатій Крехович. Безпосередній вплив на призначення намісника мала королівська влада в особі місцевого старости.

Місцеві архієреї могли розпоряджатися тільки тими церквами і монастирями, які належали до їхніх кафедр. А на приватних та королівських землях церкви і монастирі були в підпорядкуванні шляхти, короля чи його старост. Відсутність постійного архіпастирського нагляду і належного духовного окормлення пастви спричинило значну дезорганізацію церковного життя.

У ХV ст. була спроба призначити на Галицьку кафедру уніятського єпископа. Київський митрополит Ісидор, прийнявши в 1439 році унію, по дорозі з Флорентійського Собору в 1440 році відвідав Львів, в якому  русини(українці) не впустили його до своїх Храмів і де, за словами хроніста Бартоломея Зіморовича, він змушений був служити літургію в латинському кафедральному соборі, “на що русини(українці) дивилися скоса”.
15 вересня 1475 року польський король Казимир ІV Ягеллончик окремою грамотою передав монастир у Перегінську з довколишніми селами у підпорядкування галицького намісника Андрія Свистельницького. Згодом монастир був переданий Жидачівському старості Збожному, а відтак його було продано Мацею Гембіцькому з Куропатник за сто гривен.

Боротьба українського міщанства за відновлення кафедри тривала довго. Нових форм протистояння набуло на початку ХVІ ст. через намагання Львівського католицького Архиєпископа Бернарда Вільчка (1505-1540), підпорядкувати своєму впливу православне населення.

Тому митрополит Київський Йосиф ІІ (Солтан) (1507-1522), наголошуючи на своїй духовній владі над усіма українськими землями, з вересня 1509 року почав титулуватися “Митрополитом Київським і Галицьким і всієї Руси”. Однак митрополит не обмежився зміною титулу. Після Віленського Собору (1509) він доручив Холмському єпископові Філарету (1508-1533) провести візитацію Галицької єпархії. Але під час проведення візитацій православних парафій на теренах намісництва 1510-1511 років владика Філарет за наказом католицького Архиєпископа Бернарда Вільчка був заарештований. Звільнено його було тільки після особистого втручання польського короля Сигізмунда І Старого (1506-1548).