Блаженний камінь

Камінь-брила із гротом який  нагадує велетенський горган з отвором, знаходиться на відстані 400 метрів від виїзної брами монастиря. Грот цей і є давнім житлом ченців – скитом.

Історія стародавнього, печерного скиту все ще малодосліджена. Тільки з легенд і переказів можна дізнатися про те, як провадили своє богомільне життя у печері Блаженного каменя його перші поселенці. І чи не в кожній такій оповіді є свідчення про те, що монахи здавна займалися цілительством. У горах вони збирали трави і квіти, настоювали їх на тутешній чудодійній воді - і не було кращих ліків від усіляких недуг.

Невідомо, коли і чому занепав стародавній скит у печері Блаженного каменя. Можливо, до цього спричинилося монголо-татарське нашестя. Але минули роки, і за сподвижництва Йова Княгиницького, який спершу жив пустельником у лісах біля Маняви, у 1612 році постали перші будівлі нинішнього монастиря. Монахи знали про чудодійні властивості води з Блаженного каменя. По цю воду, як по ліки для лікування зору та втамування болю, сюди прибували навіть посланці європейських монархів.

Та коли за наказом австрійської влади у 1785 році монастир у Маняві закрили, джерело у Блаженному камені... пересохло. Більш як двісті років печера була сухою. І тільки з відновленням монастиря тут знову почали збиратися краплі цілющї води.

Були неодноразові випадки зцілення цією святою водою. За свідченням ченців від води з Блаженного каменя видужала дівчина, яка хворіла на виразку шкіри, також від чудодійної води в час хрещення отримав зцілення п’ятнадцятилітній хлопчик, який від народження пересувався на інвалідній колясці. Вода допомагає відновлювати зір очей і зцілює хвороби костей.