Богородчанський іконостас – одна з найвидатніших пам'яток українського сакрального мистецтва – був створений у 1698–1705 роках. Його автор – мистець Йов Кондзелевич, творчість якого припадає на кінець XVII століття і завершується у XVIII столітті, є одним із найяскравіших постатей в історії українського малярства, Йов Кондзелевич був молодшим сучасником видатного іконописця І. Рутковича і старшим за В. Петрановича, займаючи між ними проміжне місце. Кондзелевич народився в м. Жовква, що на Львівщині 1667 p., у дев'ятнадцять років постригся в ченці. З 1686 р. він перебував у Білостоцькому монастирі поблизу Луцька, а через рік у написі на «Ірмологіоні», закупленому в Турійську, засвідчив про себе, що він ієромонах. Очевидно, основним заняттям його було малярство, проте не єдиним. Акти градської книги м. Луцьк від 16 червня 1710 р. та 13 вересня 1713 р. згадують про нього як ігумена Луцького братського монастиря.

Напередодні Високопреосвященнійший Архиєпископ Іоасаф відслужив у Свято-Троїцькому кафедральному соборі всеношну а вранці Божественну Літургію.

У своїй святкові промові Владика наголосив, що невір’я апостола Фоми повстало тому, що в душі його були ще надто свіжі спогади про рани на тілі Христа, прицвяховані руки й ноги, про все страшне, що довелось пережити, і ці спогади не лишили в серці місця для захоплення й радощів від Воскресіння Господнього. Його серце, вимучене скорботою, а душа, застигла в холоді, але в одну мить осяялися невимовним світлом і захопленням коли побачив апостол воскреслого Спасителя, і сказав слова, які до цього часу ніхто не говорив: “Господь мій і Бог мій!”.

Паломництво - це залучення до тисячолітньої Києво-Руської традиції духовного життя Церкви, найбільш повно відображеної в історії численних монастирів Святої Руси-України. Якщо паломництво відбувається з відчуттям, до покаяння, з бажанням духовного оновлення, то перебування в святій обителі дозволяє мирській людині скуштувати, хоча б в малій мірі, благодатні плоди "іншого" чернечого життя, присвяченого Богу, ради якої засновувались монастирі. Перебуваючи в монастирі, необхідно пам'ятати, що чернече життя має на меті перш за все молитовну зосередженість, тому потрібно поводитися якомога скромніше, тихіше, уважніше, прагнучи, щоб монастир вплинув на нас, а не ми на нього.

27 квітня 2006 року Архиєпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф прийняв участь в засіданні п’ятої сесії демократичної скликання депутатів Івано-Франківської Міської Ради, на якій Владика благословив новобраного міського Голову Віктора Аношкевичуса і побажав йому Божої допомоги.

Ваше Високопреосвященство!

Христос Воскрес! 

В ці пасхальні дні перемоги життя над смертю, добра над злом, щиро вітаю Вас з найвеличнішим християнським святом Воскресіння Христового!

Це свято ми святкуємо з особливим піднесенням тому, що Воскресіння Христове дарувало людям найдосконалішу радість, воно спонукає нас на боротьбу з неправдою і кривдою, надихає на труд і побожне життя.

Будемо ж молитися, щоб Сяйво Божественного Воскресіння наповнювало наші серця любов'ю, терпінням, всепрощенням.

23 квітня 2006 року Світле Христове Воскресіння. Великдень. Пасха Христова.

Високопреосвященнійший архиєпископ Іоасаф у співслужінні соборного духовенства відправив пасхальну ранню і Божественну Літургію у переповненому віруючими Свято-Троїцькому кафедральному соборі. Після Євангелія, яке на святу Пасху за традицією читалося на різних мовах, було виголошено пасхальне привітання Святійшого патріарха Філарета. Співав вокальний чоловічий колектив “Благовість” Івано-Франківського Богословського інституту під керівництвом Телятинського  І.М. та архієрейський хор під керівництвом заслуженого працівника культури України  ЗамрозевичаМ.В..

    14 квітня 2006 року  після Літургії Ранішеосвячених дарів у Манявському Хресто-Воздвиженському чоловічому монастирі Високопреосвященніший Архиєпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф звершив чернечий постриг над послушником монастиря Василем Оленським. Новопострижений отримав ім’я Геронтія якого пам’ять Свята Церква в цей день святкувала.